<p>The strategic direction of the development of protected areas in Ukraine is to expand the boundaries of existing reserves, without rejecting, of course, the practice of creating new protected areas. After all, as recognized by many scientific schools, it is necessary to protect not only individual species and groups, but also successive systems that are capable of self-reproduction. Regarding tactical decisions, special attention should be paid to the development of individual regulatory measures for each specific protected <br>area, which should be based on the results of scientifically sound experiments and constant monitoring of plant populations listed in the Red Book of Ukraine.</p><p>Всі степові заповідники України мають у своєму складі ділянки повного невтручання у хід природних процесів (абсолютно заповідний режим використання). Незважаючи на певну умовність перебігу процесів саме вони є моніторинговими полями, що дозволяють прослідкувати основні напрямки та темпи змін резерватиних біогеоценозів. Прикро усвідомлювати, що проблема абсолютної заповідності може бути своєрідним Casus belli, що розділяє представників різних наукових шкіл, галузей знань та громадськості, не дозволяючи сконцентруватись над вирішенням стратегічної мети – збереження залишків Степу як цілісної природної та історичної системи. Разом з цим, особливу увагу слід приділяти розробці індивідуальних схем регуляційних заходів для кожного конкретного заповідного об’єкта, котрі повинні базуватись на результатах науково-обґрунтованих експериментів по сінокосінню, випасу та палам, які завжди супроводжували еволюцію степової біоти.</p>